Я Богу дякую

«Я Богу дякую...»

«Стався до батьків так, як би ти бажав,
щоб твої власні діти ставились до тебе.»
(Сократ)

Мій Боже, люблячий і ніжний,
Тобі я вдячна за батьків моїх,
Що не пожалівши літ тих молодих своїх,
Із радістю родить мене схотіли.

О, тату, я дякую тобі
Тобі за те, що я живу,
За те, що світ побачила очима,
Що, будучи іще незрима
Була турботою оточена й любов’ю.

О, мати! Ти – сонечко моє в житті
І сили і здоров’я – все твоє в мені,
Я дякую тобі за те, що в муках породила…
Годувала із любов’ю та з любов’ю на руках носила.

Пробачте, любі, де невдячною була,
Де вам я правди не казала.
Я за те і скільки б ви сказали –
Я за те страждала б.
Пробачте за мій тон інколи невдячний, гордий.
За те, де не розуміла вас.
Я люблю вас! Я з вами хочу жити!
Без вас, не знаю чи змогла би щось зробити,
не те що жити взагалі.
Мені так шкода, що із-за мене
Життя ваше коротшає весь час (земне життя),
Через нерви змучені й головні болі,
Тиск, що наче на Говерлу підіймавсь *,
Через болі в серці, зморшки, сивину…
У цьому всьому бачу я й свою вину.

Пробачте! Слізно вас прошу.
Люблю вас дуже, дуже вас люблю!
Простіть мене, мої матусе й батьку,
Я вас люблю, я дуже вас люблю!
І намагатимусь – моя обіцянка це вам –
На ділі ствердити мої ось ці слова.

Чи право на прощення ваше маю, я не знаю,
Але я вірю, щиро … хочу вірить, ні – я знаю,
Що в відповідь завжди почую: «Ми прощаєм **!»

Я Богу дякую за все, що сталось,
Що мені на серці раптом пригадалось,
За усмішки, за щастя і любов
Батьків, яких мені подарував сам Бог!

* інколи навіть «230 на 170»;
** прощаєм – скорочена форма від дієслова прощаємо.

Я Богу дякуюКрик души

Я Богу дякую
Крик души